Мета сучасної школи -
підготовка дітей до життя. Кожен учень має отримати під час навчання знання, що
знадобляться йому в майбутньому житті. Здійснення означеної мети можливе за
умови запровадження технологій
здоров’язберігаючої педагогіки.
Учитель, володіючи
сучасними педагогічними знаннями, при постійній взаємодії з учнями, їхніми
батьками, медичними працівниками та практичними
психологами, планує й організовує свою діяльність з урахуванням
пріоритетів збереження та зміцнення здоров’я всіх суб’єктів педагогічного
процесу. У своїй роботі звертаємося до
різноманітних педагогічних технологій.
Технологія - це, перш
за все, системний метод створення, застосування знань з урахуванням
технологічних і людських ресурсів та їх взаємовпливу, що має на меті
оптимізацію форм освіти.
Слід зазначити, що
здоров’язберігаюча педагогіка не може бути представлена як конкретна освітня
технологія. Разом з тим, поняття «здоров’язберігаючі технології» об’єднує в
собі всі напрями діяльності закладу з формування, збереження та зміцнення
здоров’я учнів.
Я вважаю, що під здоров’язберігаючими освітніми
технологіями треба розуміти всі педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю
учнів. «Якщо здоров’язберігаючі технології пов’язати з вирішенням тільки
здоров’яохоронного завдання, то до них належатимуть педагогічні проблеми,
методи та технології, які не шкодять прямо чи побічно здоров’ю учнів та
вчителів, забезпечують їм безпечні умови перебування, навчання та роботи в
загальноосвітньому закладі».
Усі педагогічні
технології, якими я користуюсь на уроці,
можуть бути визначені (кількісно чи якісно) за ступенем впливу їх на здоров’я
учнів, розуміючи під ними ті психолого-педагогічні технології, програми,
методи, які спрямовані на виховання в учнів культури здоров'я, особистісних
якостей, що сприяють його збереженню та зміцненню, формуванню уявлень про
здоров'я як цінність, а також мотивацію на здоровий спосіб життя. Певний
час учні проводять у
школі, тому треба
організувати роботу учителів
так, щоб були:
· сприятливі умови навчання дитини в школі (без
стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);
· оптимальна організація навчального процесу
(відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних
вимог);
· необхідний достатній та раціонально
організований руховий режим. Комплексна програма здоров’я, що запроваджується в
закладі, має складатися з таких компонентів:
· валеологічна освіта;
· фізичне виховання;
· шкільна медична служба;
· режим
харчування;
· шкільна психологічна служба;
· соціальні служби;
· участь батьків та громадськості;
· диспансеризація учнів;
· «Дні здоров'я» та туристичні походи;
· шкільні спортивні свята;
· бесіди про здоров'я з
учнями;
· бесіди про здоров'я з
батьками;
· вітамінізація;
· факультативи з проблем здоров’я та здорового способу життя;
· ведення листків здоров'я та стіннівок на оздоровчу тематику тощо.
Узагальнена
характеристика здоров'язберігаючої технології
Діяльність
загальноосвітнього закладу зі збереження та зміцнення здоров'я учнів лише тоді
може вважатися повноцінною та ефективною, якщо в повній мірі, професійно та
ефективно в єдиній системі реалізуються здоров'язберігаючі та здоров’яформуючі
технології.
Аналіз існуючих
здоров'язберігаючих технологій дає можливість видокремити такі типи технологій
у сфері збереження та зміцнення здоров’я.
Здоров'язберігаючі -
ті, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі, та
ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з
урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних
вимог), відповідності навчального та фізичного навантаження можливостям дитини.
До конкретних методів належать:
· диспансеризація учнів;
· профілактичні щеплення;
· забезпечення рухової активності;
· вітамінізація,
організація здорового харчування ·
заходи санітарно-гігієнічного характеру, пов'язані з респіраторно-вірусними
інфекціями, зокрема грипом.
Оздоровчі - технології,
спрямовані на зміцнення фізичного здоров'я учнів, підвищення потенціалу
(ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, загартування, гімнастика,
музикотерапія.
Технології навчання
здоров’ю - гігієнічне навчання (раціональне харчування, догляд за тілом тощо);
формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо);
профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами; статеве
виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до
предметів загально-навчального циклу; введенню до варіативної частини
навчального плану нових предметів; організації факультативного навчання.
Виховання культури здоров'я - виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють
збереженню та зміцненню здоров'я, формування уявлень про здоров'я як цінність,
посилення мотивації на ведення здорового способу життя, підвищення
відповідальності за особисте здоров'я, здоров’я родини.
Принципи навчання, що
віддзеркалюють найважливіші та нагальні потреби школи, відповідають цілям здоров’язберігаючих
освітніх технологій.
Загальнометодичні та
специфічні принципи існують в органічній єдності, створюючи систему. Вони розкривають закономірності оздоровчої
педагогіки.
Серед специфічних
принципів видокремлюють: принцип свідомості; принцип активності; принцип
наочності; принцип системності та послідовності; принцип «Не зашкодь!»; принцип
повторення; принцип поступовості; принцип доступності; принцип
індивідуалізації; принцип неперервності; принцип циклічності; принцип
урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; принцип всебічного та
гармонійного розвитку особистості; принцип оздоровчої спрямованості; принцип
комплексного міждисциплінарного підходу до навчання школярів; принцип активного
навчання; принцип формування відповідальності учнів за своє здоров’я та
здоров’я оточуючих; принцип зв’язку теорії з практикою.
Для досягнення мети
здоров’язберігаючих освітніх технологій
я застосовую такі форми роботи:
· рухова спрямованість (фізичні вправи,
фізкультхвилинки, динамічні перерви, рухливі ігри та ін.);
· гігієнічні (виконання санітарно-гігієнічних
вимог; особиста та загальна гігієна, дотримання режиму дня та режиму рухової
активності, режиму харчування та сну та ін.).
Систематичний вплив на
організм та психіку учнів може бути успішним лише за умови доцільного
використання методів здоров’язберігаючого впливу.
Метод навчання - це
впорядкована діяльність педагога,
спрямована на досягнення визначеної мети навчання. Під методами навчання часто розуміють сукупність
шляхів, засобів досягнення мети, вирішення завдань, а, відповідно, завдання
педагогіки оздоровлення вирішуються шляхом застосування методів
здоров’язберігаючих освітніх технологій.
Методи навчання, які
я використовую на
уроці, такі: оповідання, лекція, демонстрація, ілюстрація, відеометод
вправи, практичний метод, ситуативний метод, ігровий метод,.
Використання методів та
прийомів залежить від професійних здібностей учителя, його особистої зацікавленості.
Тільки об'єднавши всі окремі підходи в єдине ціле, можна створити оздоровчий
освітній простір, де будуть реалізовані ідеї здоров’язберігаючої педагогіки.
Мета всіх
здоров'язберігаючих освітніх технологій - сформувати в учнів необхідні знання,
вміння та навички здорового способу
життя, навчити їх використовувати отримані знання в повсякденному житті.
Загалом процес навчання
в умовах здоров’язберігаючої педагогіки складається з трьох етапів, які
відрізняються один від одного як специфічними завданнями, так і особливостями
методики.
I. Етап початкового
ознайомлення з основними поняттями та уявленнями.
Мета - сформувати в
учнів уявлення про основні поняття здорового способу життя, уявлення про
правила збереження здоров’я.
Досягти виконання елементарних
правил здоров’язбереження (на рівні первісного вміння).
Створити мотивацію на
ведення здорового способу життя.
II. Етап поглибленого
вивчення.
Мета - сформувати
повноцінне розуміння основ здорового
способу життя.
Уточнити уявлення про
правила здоров’язбереження.
Досягти свідомого виконання правил збереження та
зміцнення здоров'я.
Сформувати практичні
знання, уміння і навички, необхідні в повсякденному житті.
Ш. Етап закріплення
знань, умінь та навичок збереження та зміцнення здоров’я та їх подальшого
вдосконалення.
Мета-сформувати навички
збереження здоров’я у повсякденному житті.
Досягти стабільності та
автоматизму при дотриманні правил збереження здоров’я, виконання цих правил
відповідно до вимог їх практичного застосування.
Забезпечити варіативне
дотримання правил здорового способу життя залежно від конкретних практичних
умов.
Завдання кожного з
означених етапів можна вирішувати як одночасно, так і послідовно, оскільки вони
всі тісно взаємопов’язані.
У навчальному закладі
найбільш доцільними є технології, які:
· мають за основу комплексний характер
збереження здоров’я;
· беруть до уваги більшість факторів, що
впливають на здоров’я;
· враховують вікові та індивідуальні
особливості учнів;
· забезпечують запровадження цілей та змісту
політики освітнього закладу зі зміцнення здоров'я учнів та формування здорового
способу життя;
· контролюють виконання настанов, зміст яких
має здоров’язберігаючий та профілактичний характер;
· постійно покращують санітарно-гігієнічні
умови навчального закладу, матеріально-технічну та навчальну базу,
соціально-психологічний клімат у колективі відповідно до сучасних вимог;
· заохочують учнів до участі в плануванні
оздоровчої діяльності навчального закладу та до аналізу виконаної роботи;
· формують позитивне ставлення учнів,
взаємоповагу та взаєморозуміння між учителями й учнями та учнів між собою;
· обґрунтовують умови послідовності в
реалізації технології;
· здійснюють періодичну оцінку ефективності
технології;
· залучають батьків до збереження та зміцнення
здоров'я дітей;
· практикують особистісно - орієнтований стиль
навчання та стосунків з учнями;
· створюють освітнє середовище, що забезпечує
комфортні та безпечні умови життєдіяльності учнів і вчителів.
Дослідженнями доведено,
що ефективність формування здорового способу життя вимагає активного залучення
учнів до здоров’язберігаючого навчального процесу, формування в них активної
позиції щодо зміцнення і збереження власного здоров’я. Вона має поєднувати такі
форми і види роботи:
· корекцію порушень соматичного здоров'я з
використанням комплексу оздоровчих та медичних заходів без відриву від
навчального процесу;
· різноманітні форми організації
навчально-виховного процесу з урахуванням їх психологічного та фізіологічного
впливу на учнів;
· контроль за виконанням санітарно-гігієнічних
норм організації навчально-виховного процесу; нормування навчального
навантаження та профілактику перевтоми учнів;
· медико-психолого-педагогічний моніторинг
стану здоров’я, фізичного і психічного розвитку учнів;
· розробку та реалізацію навчальних програм із
формування в учнів навичок ведення здорового способу життя та профілактики
шкідливих звичок;
· діяльність психологічної служби,
допомога вчителям та учням у подоланні стресів, стану тривоги; сприяння
гуманному ставленню до кожного учня; формування доброзичливих взаємовідносин у
колективі вчителів;
· організацію та контроль за дотриманням збалансованого
харчування всіх учнів школи;
· заходи, що сприяють збереженню та зміцненню
здоров'я вчителів та учнів, створення умов для їх гармонійного розвитку.
Звичайно, вирішення
проблеми збереження здоров'я дітей та підлітків потребує уваги всіх зацікавлених у цьому: педагогів,
медиків, батьків, представників громадськості. Однак особливе місце та
відповідальність в оздоровчій діяльності відводиться освітній системі, яка
повинна й має всі можливості для того, щоб зробити освітній процес здоров’язберігаючим.
